Суспільство
Інструменти
Шрифт
  • Font Size
  • Default

До членів Національної ради Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу

Пропонуємо лист Ігоря Горбасенка стосовно відсутності в Україні сучасних протитуберкульозних ліків.

Шановні колеги!

            Раніше я  поінформував Вас про направлення мною запиту на отримання публічної інформації до шановного Віце-прем’єр – міністра України П.В. Розенка щодо заходів по забезпеченню України новітніми протитуберкульозними ліками – бедаквіліном і деламанідом, без яких Україна однозначно полишена можливості виконати цілі, поставлені ВООЗ по подоланню   епідемії туберкульозу (додається); 

а також про заходи, які вжив і вживає Кабінет Міністрів і особисто шановний Віце-прем’єр – міністра України П.В. Розенко для вирішення цієї надважливої  проблеми для десятка тисяч громадян України, які кожного року  отримують «свіжий» діагноз «Туберкульоз».

           Шановні колеги! Мої запити я неспроста підписував і підписую як приватна особа. Так я хочу підкреслити, що аналогічні питання має право ставити будь-який громадянин України, і для цього не треба бути членами рад та інших структур. Впевнений, громадяни  будуть ставити ці питання.

              І хоча тема запиту, яка стосується національної безпеки і має державну вагу, входить в сферу компетенції Павла Валерійовича, відповідь по суті питання я не отримав.

             Точніше, мій запит до Віце-прем'єра не дійшов, де -юре, звичайно. Його дбайливо спрямував Секретаріат Кабміну до Міністерства охорони здоров’я, пославшись на внутрішній нормативний акт. Особисто відповідати Віце-прем’єр – міністр зобов'язаний тільки на запити і звернення Народних депутатів України.

             А спонукав мене на вжиття цього засобу отримання інформації той факт, що шановний Павло Валерійович як головуючий на засіданні Національної ради 5 жовтня 2017 року,  поставив на голосування цього консультативно-дорадчого органу при Кабінеті Міністрів,  з цієї надважливої для України теми,  формулювання,  яке виключає з боку Національної ради будь-яку конструктивну дію, пораду чи рекомендацію Кабінетові Міністрів України.

            «Взяти до відома» не можна вважати конструктивною рекомендацією Урядові України.

             І я  як представник громадської організації, яка вже 17 років займається проблемою туберкульозу в Україні,  і як член Національної ради, який поставив зазначене питання, нажаль не отримав від головуючого Віце-прем’єр-міністра ані розуміння надважливості прийняття рішучих дій, ані підтримки у постановці питання, ані реалістичної оцінки діяльності органу – Державної установи «"Центр громадського здоров'я України Міністерства охорони здоров'я України"», який відповідно до Положення про цю державну установу уповноважений від  Міністерства охорони здоров’я України (Витяг з Наказу МОЗ України від 13.04.2016р. №357) виконувати  одне із основних завдань:  «Зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення лікарських засобів та виробів медичного призначення згідно з вимогами законодавства».

                  Тобто офіційно відповідальність за створення унікальної ситуації щодо відсутності бедаквіліну і деламаміду в умовах вибухового поширення резистентних форм туберкульозу не побажав взяти на себе ніхто – ані Центр громадського здоров’я, ані Мінздрав, ані Уряд України.

                  У зв’язку із відсутністю відповіді по суті від Кабінету Міністрів , постало перше питання: А які обсяг і міра відповідальності Віце-Прем’єр-міністра України?

                  Відповідно до статті 43 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»,  Віце-Прем’єр-міністр України П.В. Розенко згідно з визначеним Кабінетом Міністрів України розподілом повноважень:

1) забезпечує виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, виконання інших покладених на Кабінет Міністрів України завдань і повноважень у відповідних напрямах діяльності;

(В даному випадку, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2016 р. № 296  «Про визначення питань, що належать до компетенції Першого віце-прем’єр-міністра України та віце-прем’єр-міністрів України»   до компетенції Віце-прем’єр-міністра України Розенка П.В. належать питання:

охорони здоров’я;

захисту населення від інфекційних хвороб;

протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням;

епідеміологічного нагляду (спостереження);

обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу;

санітарного та епідемічного благополуччя населення;

санаторно-курортного лікування;

будівництва, ремонту (реконструкції) закладів охорони здоров’я;

контролю якості та безпеки лікарських засобів, зокрема медичних імунобіологічних препаратів, медичної техніки і виробів медичного призначення.)

                   За рішенням Кабінету Міністрів України здійснює керівництво консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, що утворюються Кабінетом Міністрів України;

(В даному випадку здійснює керівництво Національною радою з питань протидії туберкульозу і ВІЛ-інфекції/СНІДу)

                    Тоді постає друге питання: а як реалізує свою компетенцію, тобто свої важливі державні повноваження шановний Віце-Прем’єр-міністр України П.В. Розенко щодо підвідомчих уповноважених органів державної влади? Як шановний Павло Валерійович конкретно займається їх повсякденним спрямуванням и координацією, чи документально обумовлена його особиста відповідальність в цій роботі?

                   Чи є той самий конкретизуючий нормативний акт Кабміну, або це робиться шановним Віце-Прем’єр-міністром «на свій розсуд»?

                    Для отримання публічної інформації щодо цього питання був направлений на адресу Кабінету Міністрів України мій другий запит від 02.11.17 року (додається).

                       Відповідь отримана від Секретаріату Кабінету Міністрів України (вих. № 17-17/3439 від 13 листопада 1917 року) надає вичерпну інформацію (додається). Це посилання на § 9 Регламента Кабінету Міністрів України:

« § 9. Здійснення повноважень членами Кабінету Міністрів

3. Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, здійснюючи надані законом повноваження, проводять за рішенням Кабінету Міністрів або за дорученням Прем'єр-міністра наради за участю керівників центральних органів виконавчої влади, Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим та голів місцевих держадміністрацій, а також робочі зустрічі та консультації із зазначеними особами, надсилають їм офіційні листи.»

Також заслуговує уваги § 81.

§ 81. Спрямування і координація

1. Кабінет Міністрів відповідно до Конституції та законів України спрямовує і координує діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

2. Спрямування і координація діяльності центральних органів виконавчої влади здійснюються Кабінетом Міністрів шляхом видання відповідних актів та прийняття протокольних рішень з окремих питань за результатами їх обговорення на засіданні Кабінету Міністрів.

              Чи можна наведений документ розуміти дослівно таким чином, що  якщо не було обговорення на засіданні Кабміну, рішення Кабміну, доручення Прем’єр-міністра, то можна заплющити око і особисто триматися подалі від проблем?

              І саме на питання, а що зроблено шановним Віце-прем’єр-міністром в рамках його компетенції і повноважень від Кабінету Міністрів задля забезпечення зазначеними препаратами, відповіді на інформаційний запит до нього я так не отримав.

              Отже, відповідно до отриманої від Кабінету Міністрів України інформації, документа, який би регламентував і конкретизував компетенцію,  права та обов’язки Віце-Прем’єр –міністра, його особисту відповідальність  у сфері повсякденного моніторінгу стану справ діяльності уповноваженого органу державної влади, в даному випадку,  Міністерства охорони здоров’я, (так би мовити, дорожної карти спрямування і координації) не існує.

             До речі, це стосується всього інституту Віце-прем’єр-міністрів.

            У прикладі із Віце-прем’єр-міністром-Міністром - Міністром регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ  Г.Г. Зубком ситуація ще веселіша. Дійсно, як кажуть, для того, щоб зрозуміти ситуацію, треба довести її до абсурду. Г. Зубко як Віце прем’єр – міністр сам себе як міністра спрямовує і координує, і сам на собі випробовує свою Віце-прем’єрську компетенцію, сам себе моніторить. До речі, він же  спрямовує і координує і  Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, яка, за публікаціями у ЗМІ,  закриває очі на численні незаконні забудови.

                Якщо так, то за відсутністю нормуючого документу Кабінету Міністрів,   країна має інститут «смотрящіх» на найвищому рівні. Той самий інститут «смотрящіх» про свою рішучу боротьбу із  яким нещодавно висловився Президент України Петро Олексійович Порошенко. Інститут «смотрящіх»,  зі своїм розумінням кожним з них поточних цілей, пріоритетів, спонукальних мотивів, стимулів і своєї персональної відповідальності.  У це не хочеться вірити.

             У будь-якому випадку це заслуговує подальшої уваги з боку громадськості.

              Як  І робота Кабміну щодо вирішення питань міжнародного порядку із закупівлі новітніх бедаквіліна, деламаніда, а також необхідних супутніх препаратів, які не виробляються і не закуповуються Україною, та які життєво важливі для подолання епідемії туберкульозу.

             За відсутністю конструктивних відповідей від Кабінету Міністрів України по суті піднятих питань національної безпеки в сфері боротьби із туберкульозом виникає нагальна потреба звернутися до керівників парламентських фракцій Верховної Ради України і народних депутатів України з проханням надати допомогу в вирішенні цього питання, в тому числі направити відповідні звернення і запити на адресу шановного Віце-Прем’єр-міністра України Павла Валерійовича Розенка і Кабінету Міністрів України.

             Відносно подальшого перебігу вирішення зазначеного питання щодо забезпечення регіонів України  в необхідних обсягах бедаквіліном і деламанідом маю інформувати як членів Национальной заради, так и громадянське суспільство України, в першу чергу  - хворих на туберкульоз – після отримання відповіді від Віце-прем’єр –міністра П.В.Розенка і Міністерства охорони здоров’я  по суті піднятого питання.

Р.S. Також залишається відкритим питання забезпечення регіонів України препаратами для попередження і виявлення туберкульозу у дітей -  вакциною БЦЖ і рекомбінантним туберкуліном.

До речі, досі, тобто на 20.11.2017 року,  затвердженого Віце – прем’єр-міністром протоколу засідання Національної ради  від 05.10. 2017 року члени Національної ради не отримали.

З повагою. Ігор Горбасенко, член Національної ради Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу.