Різне
Інструменти
Шрифт
  • Font Size
  • Default

16 січня 1919 року в США була прийнята поправка до Конституції США, якою вводився "сухий закон". 

Сухий закон (англ. Prohibition або англ. Prohibition of alcohol) — закон, в якому забороняється виготовлення, продаж і перевезення алкоголю. Цей термін може також застосовуватися до періодів в історії країни протягом якого заборона алкоголю набувала чинності.
Перші записи про заборону алкоголю (сухі закони) починаються з Династії Ся (2070 до н.е. — 1600 до н.е.) в Китаї. Юй Великий, перший правитель Династії Ся, заборонив алкоголь по всьому королівству. Після смерті Юй Великого, під час правління його сина Ці алкоголь був легалізований ще раз.

Введення заборони на Заході збіглось з початком дії права голосу жінки, жінки підтримували політику, про зниження споживання алкоголю.

На території США перші обмеження з виробництва та розповсюдження алкоголю з'явилися в середині XIX століття. Пияцтво, азартні ігри, а не рідко і проституція, стали звичною справою в салунах. Різні громадські об'єднання та церква намагалися лобіювати «сухий закон», і навіть певні обмеження періодично вводилися в 13 штатах, проте були не довговічними і скасовувалися.

У 1905 році прихильниками «сухого закону» були Канзас, Мен, Небраска і Північна Дакота. У 1912 році він охопив уже дев'ять штатів, а до 1916 року різні обмеження діяли у 26 штатах.
У 1917 році Конгрес США прийняв і направив на затвердження штатів проект поправки до Конституції про введення «сухого закону». У вересні 1917 року в країні було припинено виробництво віскі, а в травні 1919 року та ж доля спіткала виробництво пива.

«Сухий закон» було введено в дію Вісімнадцятою поправкою до Конституції США, що була ратифікована 16 січня 1919 року, і вступила в силу 17 січня 1920 року. Поправка забороняла виготовлення, продаж і перевезення алкоголю у межах Сполучених Штатів Америки.
Для уточнення деяких пунктів поправки, Конгрес США прийняв «Закон Волстада» (англ. Volstead Act). Президент Вудро Вільсон наклав вето на цей закон, але майже одразу вето подолала Палата представників, а наступного дня аналогічно проголосував Сенат. Закон встановив юридичне визначення алкоголю, а також штрафні санкції за його виробництво.

«Закон Волстада» дозволяв індівідуальним фермерам виробляти певні види вина «по юридичній фікції за умови, що це було не-п'янким фруктовим соком для домашнього вжитку». Підприємливі фермери виробляли рідину та напівтвердий концентрат винограду, які часто називалися «винними цеглинами» або «винними блоками». Попит на цю продукцію дозволила Каліфорнійським виноградарям збільшити їх посівні площ приблизно на 700 відсотків протягом перших п'яти років «сухого закону».

«Закон Волстада» також дозволяв продаж церковного вина священикам і священнослужителям, та дозволяв рабинами санкційонувати продаж церковного вина фізичним особам на Шабат та інші свята для вжитку в себе вдома. Серед євреїв було затверджено чотири раввинскі групи, що призвело до деякої конкуренції на членство, так як утримання сакраментальних ліцензій дозволяло збільшувати пожертвування на підтримку релігійної установи. Були відомі зловживання в цій системі, самозванцями або несанкціонованими особами, які використовували лазівки, щоб купити вино.

Хоча споживання алкоголю на території Сполучених Штатів зменшилося, проте завдяки введеним обмеженням почала зростати організована злочинність.

Організована злочинність отримала потужний імпульс від заборони продажу алкоголю. До 1920 року американська мафія обмежувалася в своїй діяльності контролем проституції, азартними іграми і крадіжками. Проте нова заборона дозволила організувати підпільні мережі з виробництва та розповсюдження алкоголю. Вигідний, часто із застосуванням насильства, чорний ринок алкоголю почав розквітати. Заборона надала велику фінансову основу для процвітання організованої злочинності.

«Сухий закон» був скасований Двадцять першою поправкою до Конституції США, яка була ратифікована 5 грудня 1933. Штатам США було дозволено вводити свої власні закони щодо контролю за алкоголем.