Історичні місця
Інструменти
Шрифт
  • Font Size
  • Default

В цей день 2 лютого 1852 року у Лондоні на Фліт-стріт, 95, Товариством шанувальників образотворчих мистецтв відкритий перший громадський туалет. 

На початку XIX століття в Лондоні холера забирала життя людей тисячами, а що причина епідемії криється в антисанітарії, здогадалися тільки до його середини. У столиці Британської імперії тоді каналізації ще не було і всі відходи стікали в Темзу з вуличних канавах. І ось в 1848 році був виданий закон, що зобов'язував домовласників оснащувати житлові приміщення туалетами. Все необхідне для цього вже було. Винахід належав хрещеному сину королеви Єлизавети I серу Джону Харрінгтону. Пристрій із зливним бачком і ланцюжком для спускання води він запропонував суспільству ще в 1596 році. Але чомусь ніхто з його сучасників тоді не оцінив зручність. Тоді ж прогрес дійшов і до вулиць. Туалет, відкритий на Фліт-стріт, 95, виглядав, як іграшка: блискучі мідні труби і ті самі ланцюжка. Історик Люсінда Лемптон назвала його «храмом комфорту». Також новинку звали «кабінетом задуми». Всі вважали туалет дивом, особливо вражав унітаз. Слово це, як і сам прилад, увійшло у світовий лексикон від назви англійської компанії, що виробляла цю частину сантехніки. Головна помилка –«кабінет» був платним.

Але лондонці із захопленням згадували прем'єру, і через три роки муніципальна рада Сіті відновила почин, відкривши цей громадський туалет безкоштовним! Британські власті розпорядилися про будівництво безкоштовних громадських туалетів по всій країні. Вони були прекрасні, зроблені з чавуну, на думку Лемптона, збагачували архітектуру будь-якого міста. Сьогодні громадські туалети не настільки красиві і не всі безкоштовні. Про це пише Сьоггодні в історії.

 
У Лондоні на Фліт-стріт, 95, Товариством шанувальників образотворчих мистецтв відкритий перший громадський туалет. 

На початку XIX століття в Лондоні холера забирала життя людей тисячами, а що причина епідемії криється в антисанітарії, здогадалися тільки до його середини. У столиці Британської імперії тоді каналізації ще не було і всі відходи стікали в Темзу з вуличних канавах. І ось в 1848 році був виданий закон, що зобов'язував домовласників оснащувати житлові приміщення туалетами. Все необхідне для цього вже було. Винахід належав хрещеному сину королеви Єлизавети I серу Джону Харрінгтону. Пристрій із зливним бачком і ланцюжком для спускання води він запропонував суспільству ще в 1596 році. Але чомусь ніхто з його сучасників тоді не оцінив зручність. Тоді ж прогрес дійшов і до вулиць. Туалет, відкритий на Фліт-стріт, 95, виглядав, як іграшка: блискучі мідні труби і ті самі ланцюжка. Історик Люсінда Лемптон назвала його «храмом комфорту». Також новинку звали «кабінетом задуми». Всі вважали туалет дивом, особливо вражав унітаз. Слово це, як і сам прилад, увійшло у світовий лексикон від назви англійської компанії, що виробляла цю частину сантехніки. Головна помилка –«кабінет» був платним.