Особистості
Інструменти
Шрифт
  • Font Size
  • Default

7 березня 1850 року у місті Годонін у Моравії (у регіоні Моравська Словаччина) в словацько-німецькій родині народився Томаш Ґарріґ Масарик  — чехословацький філософ, політичний і державний діяч, перший президент Чехословаччини (1918–1935).


 1876 року Масарик закінчив Віденський університет. Після поділу університету в Празі на німецький і чеський університети (1882) — професор філософії у чеському університеті.

У 1899 році вын очолював судовий захист іудея Леопольда Гілснера, звинуваченого в співучасті у ритуальному вбивстві чеської католицької дівчини Анежки Грузової. А після винесення смертного вироку, “за участь у вбивстві із сексуальних мотивів” і помилування імператором Австро-Угорщини (по 18 роках ув'язнення), через “поганий стан здоров'я”, утримував фінансово того Л. Хілснера до його смерті у 1925 році.

У своїй політичній діяльності Масарик пройшов довгу еволюцію від космополіта до національно свідомого лідера. 1890 року приєднався до «молодочеської» партії, а 1900-го заснував Чеську народну партію (так звану Партію реалістів).

Під час Першої світової війни 1914–1918 зайняв антиавстрійську позицію і пов'язував надії та розв'язання чеської проблеми з перемогою Антанти. 1915 року організував Чеський комітет у Парижі, пропонував розв'язати національне питання у Центрально-Східній Європі шляхом надання самостійності народам Австро-Угорської імперії й автономії народам Російської імперії. Обстоював ідею єдності «чесько-словацької нації». 1918 року став президентом новоствореної Чехословаччини.

1923 — Герберт Гувер, якого незабаром обрали президентом Сполучених Штатів Америки, та Томаш Масарик скликали у Празі перший міжнародний конгрес з менеджменту. Саме тоді низка великих компаній, таких як «Дюпон» і «Дженерал Моторс» у Сполучених Штатах, почали реорганізовуватися на основі нових концепцій менеджменту.

Заслугою Масарика було створення у міжвоєнній Чехословаччині стабільного і дієздатного демократичного ладу. Після його відставки (1935) президентом обрано багаторічного міністра закордонних справ Едварда Бенеша.

Масарик помер 1937 року у замку Лани, за рік до краху створеної ним Першої Чехословацької Республіки.

Як депутат австрійського парламенту взяв участь у дебатах довкола польсько-українських відносин у Львові й у великій промові (25 травня 1908 року) виступив на захист прав українців.

Під час свого перебування в Україні (1917–1918) організував легіон із полонених чехів і словаків. Уклав угоду з урядом Української Народної Республіки про екстериторіальний статус легіону. Після укладення Брестського миру анулював цю угоду (легіон зберігав нейтралітет під час радянсько-української війни і виїхав з України на Далекий Схід). Масарик, незважаючи на свої русофільські настрої, виявляв симпатії до українського національного руху. Був знайомий з Іваном Франком. Під час перебування у США (травень — листопад 1918) організував спілку емігрантів, які представляли народи Австро-Угорщини. До його складу увійшли, зокрема, Мирослав Січинський, Лонгин Цегельський — від українців та Григорій Жаткович від угро-русинів. На підставі угоди з Угро-Русинською Радою в США Закарпаття включено до складу Чехословацької республіки 1919 року.

Ставши президентом Чехословаччини, Масарик підтримував діяльність українських емігрантських груп у Празі та інших містах, допоміг відкрити і забезпечив фінансовою підтримкою Український вільний університет (1921), Вищий педагогічний інститут імені Драгоманова (1923 (обидва у Празі) та Українську господарську академію у Подєбрадах (1922). Мав значну популярність серед українців. 1930 року у Сваляві відкрито велику школу й названо його іменем. В Ужгороді є погруддя Масарику. На його честь названо вулицю у Львові й поставлено стелу з його зображенням.

За матеріалами Вікіпедії